«Формування правильної звуковимови у дітей старшого дошкільного віку».
У дітей старшого дошкільного віку розвиток мовлення досягає високого рівня. Накопичується значний запас слів, зростає питома вага простих поширених і складних речень. У дітей виробляється критичне ставлення до граматичних помилок, уміння контролювати свою мову.
За даними Д. Б. Ельконіна[36.c.114] зростання словника, як і засвоєння граматичного ладу, перебувають у залежності від умов життя та виховання. Прагнення тут більш великі, ніж у будь - якій іншій сфері психічного розвитку:
- в дослідженнях В. Штерна діти п'яти років мають запас слів - 2200, а діти шести років - 2500-3000 слів.
- в дослідженнях Сміта діти п'яти років мають запас слів 2072, приріст слів - 202, діти п'яти-шести років - 2289 з приростом слів в 217, діти шести років - 2589 з приростом слів в 273.
Інтенсивно проходить саме в дошкільному віці засвоєння рідної мови, що полягає в оволодінні всією її морфологічною системою, пов'язаною з надзвичайною активністю дитини по відношенню до мови, що виражається в різноманітних словотвореннях і словозмінах, що здійснюються самою дитиною за аналогією з уже засвоєними формами.
Основою, на якій будується засвоєння мови, є орієнтування на звукову форму слова. А.Н. Гвоздєв відзначає появу на п'ятому році життя дитини перших спроб осмислити значення слів і дати їм етимологічне пояснення[27.c.320].
Щодо розвитку звукової сторони мови, то до кінця дошкільного віку дитина правильно чує кожну фонему мови, не змішує її з іншими фонемами, опановує їхню вимову. Однак цього ще недостатньо для переходу до навчання грамоти. Майже всі психологи та методисти, які працювали над цими питаннями, одностайно підкреслюють, що для цього дуже важливо мати чітке уявлення про звуковий склад мови (слів) і вміти аналізувати їх.
Вміння чути кожен окремий звук у слові, чітко відокремлювати його від того що стоїть поруч, знати, з яких звуків складається слово, тобто уміння робити звуковий аналіз слова, є найважливішою передумовою для правильного навчання грамоти.
А.Н. Гвоздєв вказує, що «хоча дитина помічає різницю у виділених звуках але розкладання слів на звуки їй самостійно робити важко». А. В. Детцова вважає, що завдання виділення звуку в слові, не дивлячись на труднощі, є посильним для дитини. Вона висловила припущення, що невміння виділяти звуки в слові не є віковою особливістю, а пов'язано тільки з тим, що такого завдання ніхто перед дитиною не ставить, а сама вона у практиці мовного спілкування не має в цьому необхідності.
Дані дослідження А.В. Детцової показують, що вже в середній групі дитячого садка діти можуть не тільки пізнавати той чи інший звук у слові, а й самостійно виділяти звуки. У старшій групі з цим завданням справляються більше половини дітей:
- дізнавалися звуки на початку слова - 95% дітей;
- в середині слова - 75% дітей;
- самостійне виділення звуку в початку слова - 95% дітей;
- самостійне виділення звуку в середині слова - 60% дітей.
Якщо навіть без спеціального навчання у старших дошкільнят виникає уміння виділяти окремі звуки в словах, то при спеціально організованому навчанні, діти відносно легко опановують звуковий аналіз слів .
Докторське дослідження Н. В. Гавриш[26.c.15-18] було присвячене розвитку мовленнєвотворчої діяльності в дошкільному дитинстві. У ньому представлено принципово новий концептуально-методичний підхід до проблеми розвитку мовленнєвотворчої діяльності в дошкільному віці, що розглядається як стрижень розвитку творчих здібностей дітей у різних видах художньої діяльності; науково обґрунтовано й апробовано модель стимулювання та розвитку мовленнєвої творчості, що поєднує художньо-естетичний, мовленнєвий, інтелектуально-творчий та особистісний компоненти, доведено ефективність її використання.
Мовленнєвотворча діяльність – це діяльність, в якій через самостійне мовлення (у різних типах зв'язних висловлювань) відображаються почуття, уявлення, враження, образи уяви, навіяні художніми творами та сприйманням довкілля.
Н. В. Маковецька визначила етапи засвоєння дітьми старшого дошкільного віку іменників і прикметників із суфіксами суб'єктивної оцінки: привернення уваги дошкільників до матерії слова з метою з'ясування функцій, які виконує в мовленні означена категорія лексем; ознайомлення із словотвірною моделлю, елементарними правилами словотворення; активізація в дитячому мовленні похідних, утворених за допомогою суфіксів суб'єктивної оцінки, під час проведення дидактичних мовленнєвих ігор і виконання вправ; реалізація й закріплення набутих знань, умінь і навичок у спонтанному мовленні.
Активізація вживання префіксальних дієслів і розуміння їхньої семантики дітьми старшого дошкільного віку було предметом дослідження Н. А. Лопатинської. У процесі експерименту було визначено типові помилки в засвоєнні префіксальних дієслів дітьми старшого дошкільного віку: неточність використання в мовленні префіксальних дієслів; обмежена кількість уживаних дієслівних префіксів; семантичні заміни одного префікса іншим; помилки в чергуванні приголосних і голосних під час утворення нових слів; наявність прикладів словотворчості; невідповідність нормі вживання префіксального дієслова з прийменником; змішування значень дієслів руху, дії, стану.
Отже, у мові старших дошкільнят зростає кількість поширених речень з однорідними членами, збільшується обсяг простих та складних речень. До кінця дошкільного дитинства дитина оволодіває майже усіма формами мовлення та правилами їх вживання. Проте навіть у дітей, що ідуть у перший клас, основну частину тексту (55%) складають прості речення, що підтверджується в дослідженнях Л.А. Калмикова.
Психологи (Д. Б. Ельконін, А.Н, Гвоздєв, Л. С. Виготський та ін) і методисти (О. С. Ушакова, О. М. Дяченко, Т. В. Лаврентьєва, А. М. Бородич,
М.М. Алексєєва, В.І. Яшина та ін) виділяють такі особливості розвитку мови старших дошкільнят:
1. Звукова культура мовлення.
- Діти цього віку здатні чітко вимовляти важкі звуки: шиплячі, свистячі, сонорні. Диференціюючи їх в мові, вони закріплюють їх у вимові.
- Чітка мова стає нормою для п'ятирічного дошкільника у повсякденному житті, а не лише під час спеціальних занять з ним.
- У дітей удосконалюється слухове сприйняття і розвивається фонематичний слух. Діти можуть розрізняти певні групи звуків, виділяти з групи слів, фраз слова, в яких є задані звуки.
- Діти вільно використовують у своїй мові засоби інтонаційної виразності: можуть читати вірші сумно, весело, урочисто.
Крім того, діти в цьому віці вже легко володіють розповідними, запитальними та окличними інтонаціями.
- Старші дошкільнята здатні регулювати гучність голосу в різних життєвих ситуаціях: голосно відповідати на заняттях, тихо розмовляти в громадських місцях, дружніх розмовах і т.д. Вони вже вміють користуватися темпом мови: говорити повільно, швидко і помірно при відповідних обставинах.
- У дітей п'яти років добре розвинене мовне дихання: вони можуть протяжно вимовляти не тільки голосні звуки, але і деякі приголосні
(сонорні, шиплячі, свистячі).
- Діти п'яти років можуть порівнювати мову однолітків і свою з мовою дорослих, виявляти невідповідності: неправильна вимова звуків, слів, неточне вживання наголосів у словах.
2. Граматична будова мови.
- Мова дітей п'яти років насичується словами, що позначають всі частини мови. У цьому віці вони активно займаються словотворенням і словозміною, створюючи безліч неологізмів.
- У старшому дошкільному віці діти роблять перші спроби довільного використання граматичних засобів та аналізу граматичних фактів.
- П'ятирічні діти починають опановувати і синтаксичної стороною мови.
- Діти цього віку вміють самостійно утворювати слова, підбираючи потрібний суфікс.
- У дітей п'яти років з'являється критичне ставлення до граматичних помилок, уміння контролювати свою мову.
- У цьому віці зростає питома вага простих поширених пропозицій, складносурядних та складнопідрядних речень.
3. Лексична сторона мови.
- До п'яти років прийом порівняння та зіставлення схожих і різних предметів (за формою, кольором, розміром) міцно входить в життя дітей і допомагає їм узагальнювати ознаки, і виділяти з них істотні.
- Розвивається смислова сторона мови: з'являються узагальнюючі слова, синоніми, антоніми, відтінки значень слів, відбувається вибір точних, відповідних виразів, вживання слів у різних значеннях, використання прикметників, антонімів.
4. Зв'язне мовлення (є показником мовного розвитку дитини).
- Діти добре розуміють прочитане, відповідають на запитання за змістом і здатні переказати казку, короткі оповідання.
- Діти здатні вибудувати розповідь по серії картин, виклавши задум, кульмінацію і розв'язку. Інакше кажучи, діти вчаться складати розповідь самостійно.
- Діти п'яти років вже здатні не тільки побачити в картині головне і суттєве, але і помітити зокрема, деталі, передати тон, краєвид, стан погоди і т.п.
- Діти також можуть дати опис іграшки, скласти сюжетну розповідь про одну або кількох іграшках, показати розповідь - інсценування за набором іграшок.
- Діалогічною мовою діти користуються, в залежності від контексту , короткою або розгорнутою формою висловлювання.
- Найбільш яскравою характеристикою мови дітей шостого року є активне освоєння різних типів текстів (опис, оповідання, роздум).
- У процесі розвитку зв'язного мовлення діти починають активно користуватися різними типами зв'язку слів у середині речення, між реченнями і між частинами висловлювань, дотримуючись при цьому їх структури.
Отже, до початку шкільного віку, дитина вже такою мірою оволодіває складною системою граматики, що засвоювана мова стає для неї справді рідною.
Є.І. Тихеєва радила: «Навчально – мовленнєву діяльність дитини потрібно організовувати так, щоб дитина засвоювала нові слова на основі чуттєвого та значущого досвіду за допомогою різних аналізаторів»[81]. Розвиток мовлення пов'язаний із розвитком рухової сфери дітей. Дрібні рухи пальців рук стимулюють формування розумового центру. Діти дошкільного віку дуже легко навчаються. Їхнє навчання передбачає розвиток зорового і слухового сприйняття, пасивного й активного мовлення, основних рухів рук, взаємодії з оточуючим.
Розглядаючи схему, можна простежити, як мовленнєвий розвиток пов'язаний з різними видами діяльності:

Художня література була і залишається одним із важливих засобів виховання особистості в дошкільному дитинстві. Діти емоційно реагують на казки, вірші, оповідання, учаться слухати вихователя, відповідати на запитання, супроводжують процес розглядання ілюстрацій у книжках, альбомах словами фразами, реченнями. За вихователем повторюють зачини, відтворюють народні пісеньки, вірші, забавлянки в іграх – драматизація.
Щодо образотворчої мовленнєвої діяльності, Є. Тихеєва зазначає: «Наша думка стає зрозумілою для нас самих, якщо ми її запишемо, закріпимо на папері. Дитина не може писати, вона замальовує свої думки та уявлення»[81].«Дитина в цьому віці не може говорити ні про що, крім того, що знаходиться перед її очима, або, що звучить у її вухах».
Театралізована діяльність – цікава і приємна, вона не потребує значних зусиль, близька до гри. Під час театрально – мовленнєвої діяльності діти використовують різні типи зв'язних висловлювань для розв'язання ігрових ситуацій, мовлення стає зрозумілішим, виразнішим. Під час підготовки і показу вистави у дітей розвивається зв'язне мовлення.
Музична діяльність – вид мистецтва, що впливає на становлення особистості у дошкільному віці, ця діяльність збагачує почуття та уявлення дитини, сприяє виробленню вміння відчувати ритм та мелодійність творів, формує здатність реагувати на них своїм голосом.
Виходячи з цього, ми бачимо, що поєднуючи в собі всі ці види діяльності, український дитячий музичний фольклор є підґрунтям для оволодіння дітьми мовою як найбільшим скарбом нації, плекання любові до материнського слова як першого й могутнього духовного наставника людини.
Література:
1. Бородич А.М. Методика розвитку мови у дітей/А.М. Бородич//.- М.: Просвещение. - 2001. – С.149.
2. Виготський Л.С. Собр. Соч.: В 6 т. – М.: Педагогика. - 1982.- С. 76.
3. Виготський Л.С. Мислення і мова/Л.С. Виготський//. - М.: Лабіринт. - 2008. – С.352.
4. Гвоздєв А.Н. Від перших слів до першого класу/О.М. Гвоздєв. М.: КомКніга.ю - 2005. – С.320.
5. Ельконін Б.Д. Психологія розвитку/Б.Д. Ельконін//. - 4-е вид. - М.: Академія. - 2008. – С.114.
6. Лексична робота в дошкільному закладі: проблеми, шляхи розв'язання //Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія. –Зб.статей. Ч.2. –К.:Пед. Преса. - 2001. – С.194-198.
7. Развитие речи детей / Под ред. Ф.А.Сохина. – М.: Просвещение. - 1981.