^Вверх
  
  
  
Get Adobe Flash player

«Використання фольклору у практиці ДНЗ».

«Використання фольклору у практиці ДНЗ».
Культура материнства складалася протягом багатьох століть. Частиною цієї культури є поезія пестування, яка, крім колискових пісень, містить різні забавлянки: пестушки, потішки, утішки, пісеньки. Своїм характером забавлянки нагадують маленькі казочки у віршах з особливим виділенням через діалоги різних причинно-наслідкових зв'язків між предметами та явищами, що сприяє розвиткові в дітей уваги і логічного мислення.
Виконуючи забавлянки, діти вчаться правильно користуватись своїм голосом, диханням, тренують дикцію. У цілому дітям властиве активне дійове мовлення.Окрім того граючись приміром у «Сороку-ворону», дорослий масажує дитині кінчики пальців, збуджуючи нервові закінчення, пов'язані з корою головного мозку, вдосконалюючи сенсорні можливості дитини. У зв'язку з цим інтенсивно розвивається зоровий слух, здатність розрізняти різні шуми, голоси людей, звуки й тони музики. Найулюбленішими забавлянками є «Ладки», «Сорока-ворона», «Печу-печу хлібчик», «Диби-диби-диби-би», пішла баба по гриби», «Ой на горі зайчик», які із задоволенням виконують не тільки малюки, а й діти старших груп. За допомогою забавлянок дітей можна розважати, збуджувати їхній інтерес до творчості, розвивати у них емоційність, спостережливість тощо.
Народні пісеньки, потішки, пестушки також представляють собою прекрасний мовний матеріал, який можна використовувати на заняттях з розвитку мовлення дітей дошкільного віку. Можна їх використовувати при формуванні граматичного ладу мови, навчаючи дітей однокорінних слів.
З їх допомогою можливо розвивати фонематичний слух, так як вони використовують звукосполучення – наспіви, які повторюються кілька разів у різному темпі, з різною інтонацією, при чому виконуються на мотив народних мелодій. Це дозволяє дитині спочатку відчути, а потім усвідомити красу рідної мови, його лаконічність, долучають саме до такої форми викладу власних думок, сприяє формуванню образності мови дошкільнят, словесної творчості дітей.
Для закріплення правильної звуковимови, слід використовувати потішки, насичені доступними дітьми звуконаслідуваннями: гелготанням гусей, кумканням жабок, співом солов'я, які дуже їм подобаються («Летів горобчик», «Зайчику, зайчику»), і за допомогою яких у малят розвивається артикуляційний апарат, мовне дихання.
Народні ігри створені народом так само, як казки, приказки, загадки, передаються з покоління в покоління. Ігри та забави становлять чималий розділ народної дидактики й охоплюють найрізноманітніші її аспекти: народознавчий, мовленнєвий, математичний, природничий, пізнавальний, розважальний, оздоровчий тощо.
Ігровий фольклор посідає чільне місце в дитячій творчості.
Народні хороводні ігри проводяться в ранкові години, на прогулянці, в другій половині дня. Вони також входять до складу занять з усіх розділів програми, ними бажано закінчувати заняття для піднесення емоційного тонусу дитини. У ході ігор розвивається мова дітей, збагачується їхній словник, закріплюється вміння граматично правильно будувати речення, адже більшість ігор супроводжується піснями, віршами.
На заняттях розучують з дітьми потішки, колискові (для ігор з лялька¬ми, малюнками), скоромовки, чистомовки, мирилки, дражнилки, інші зразки народної творчості для дітей. Потрібно, щоб діти знали: 4—5 колискових пісень (наприклад: «Ой, ти кіт, ти муркіт», «Ходить сонко по вулиці», «Котику сірень¬кий», «Спи, дитино», «Ходить сон коло вікон», 2—3 колядки та щедрівки («Сію, вію, посіваю», «Коляд, коляд, коляд¬ниця», «Щедрик, ведрик», «Щедрик, щедрик, щедрівочка», «Я маленький пастушок», «Я маленький хлопчик», 2—3 мирилки (наприклад: «Мир-миром», «Посварилися-помирилися», «Мирись, мирись» та інші).
Усі види і жанри народної творчості здебільшого доступні, зрозумілі дітям за змістом і формою, наділені ігровими моментами і легко сприймаються ними, а тому практично можуть використовуватися в усіх режимних моментах упродовж усього часу перебування дитини в дошкільному закладі.
Література:
1. Богуш А.М. Методика навчання дітей української мови в дошкільних навчальних закладах. Підручник. 2-ге вид., доповнене і перероблене. – К.: Видавничий Дім „Слово". - 2008. – С. 440.
2. Гавриш Н., Загрутдинова М. Використання малих фольклорних форм/Н. Гавриш, М. Загрутдинова//Дошкільне виховання. - 2001. - № 9.- С.15-18.
3. Луцан Н.І. Українські народні ігри як засіб розвитку мовлення дітей дошкільного віку. Методичний посібник.- Івано-Франківськ. 2004.
4. Романенко Л. Усна народна творчість у розвитку мовної активності дітей// Дошк. виховання. - 2000. - № 7. - С.15-18.
5. Українське дошкілля: Програма виховання та навчання дітей в дошкільних закладах / Укл. О.І.Білан, О.В.Дідух//. – Львів: Простір-М. - 1999. – С.195.
8. Чернядьєва Т. Знайомство дітей з малими фольклорними формами/Т. Чернядьєва// Дитина в дитячому садку. - 2001. - № 4. - С. 65 - 69.