^Вверх
  
  
  
Get Adobe Flash player

Критерії розвитку звукової культури мовлення дітей старшого дошкільного віку

Критерії розвитку звукової культури мовлення дітей старшого дошкільного віку.
Діти старшого дошкільного віку здатні чітко вимовляти важкі звуки: шиплячі, свистячі, сонорні. Диференціюючи їх в мові, вони закріплюють їх у вимові. Чітка мова стає нормою для п'ятирічного дошкільника у повсякденному житті, а не лише під час спеціальних занять з ним. У дітей удосконалюється слухове сприйняття і розвивається фонематичний слух. Діти можуть розрізняти певні групи звуків, виділяти з групи слів, фраз слова, в яких є задані звуки. Діти вільно використовують у своїй мові засоби інтонаційної виразності: можуть читати вірші сумно, весело, урочисто.
Крім того, діти в цьому віці вже легко володіють розповідними, запитальними та окличними інтонаціями. Старші дошкільнята здатні регулювати гучність голосу в різних життєвих ситуаціях: голосно відповідати на заняттях, тихо розмовляти в громадських місцях, дружніх розмовах і т.д. Вони вже вміють користуватися темпом мови: говорити повільно, швидко і помірно при відповідних обставинах.
У дітей п'яти років добре розвинене мовне дихання: вони можуть протяжно вимовляти не тільки голосні звуки, але і приголосні (сонорні, шиплячі, свистячі). Діти п'яти років можуть порівнювати мову однолітків і свою з мовою дорослих, виявляти невідповідності: неправильна вимова звуків, слів, неточне вживання наголосів у словах.
У Програмі розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» визначено такі вікові можливості звукової культури мовлення:
- До старшого дошкільного віку дитини оволодіває вимовою всіх звуків, хоча у деяких дітей ще недостатньо артикуляційно сформований звук [р] та шиплячі звуки.
- У старших дошкільників достатньо розвинені мовленнєве дихання, фонематичний слух, артикуляційний апарат. Розвиваються фонематичне сприймання і здатність до звукового аналізу слова.
- Дитина критично ставиться до своєї вимови, усвідомлює дефекти. Через порушення вимови діти замінюють під час мовлення слова з дефективним звуком іншими словами, подібними за значенням (замість «машина» - «автомобіль»).
- Діти активно грають зі звуками, аналізують звуковий склад слів, виокремлюють перший і останній звуки у слові.
Виходячи із досліджень вчених та вимог програми «Українське дошкілля», нами були визначені такі критерії розвитку звукової культури мовлення:
1) ступінь сформованості орфоепічної правильності мовлення з показниками:
правильна артикуляція звуків, чітка дикція, правильна вимова звука в слові та словосполученні;
2) міра розвитку фонематичного слуху з показниками: диференціація схожих звуків на слух, правильне відтворення звуку, самостійне виправлення дитиною помилок звуковимови, розрізняти і виділяти на слух голосні та приголосні звуки;
3) ступінь сформованості інтонаційних засобів виразності мовлення з показниками: вміння адекватно до ситуації спілкування змінювати силу голосу, темп мовлення, користуватися розповідною, питальною та окличною інтонацією.
На основі критеріїв та кількісних показників розвитку звукової культури мовлення було визначено 4 рівні розвитку звукової культури мовлення: високий, достатній, середній, низький.
ВИСОКИЙ: дитина правильно й чітко артикулює всі звуки рідної мови ізольовано, в словах і словосполученнях, дотримується літературних норм вимови; має добре розвинутий фонематичний слух, самостійно виправляє мовленнєві помилки; може регулювати силу голосу (тихо, голосно, пошепки, середня сила голосу), адекватно змінює темп мовлення (швидкий, середній, повільний), з допомогою інтонації вміє передавати різні почуття (сум, радість, острах, гнів, здивування).
ДОСТАТНІЙ: дитина правильно вимовляє всі звуки рідної мови, водночас, спостерігається нечітка вимова шиплячих та сонорних звуків у словах і словосполученнях, дотримується орфоепічних норм вимови диференціює схожі звуки на слух, правильно їх відтворює, самостійно виправляє мовленнєві помилки регулює силу голосу, темп мовлення, використовує в мовленні засоби інтонаційної виразності за вказівкою дорослого.
СЕРЕДНІЙ: дитина вимовляє всі звуки рідної мови, крім шиплячих і сонорного [р], не володіє літературними нормами вимови; не диференціює подібні за звучанням звуки, самостійно не виправляє мовленнєві помилки, за вказівкою дорослого, вміє передати різний темп мовлення та змінити силу голосу, використовує в мовленні окремі інтонаційні засоби виразності.
НИЗЬКИЙ: дитина спотворює більшість звуків рідної мови, не дотримується орфоепічних норм вимови, має нечітку дикцію; фонематичний слух недостатньо розвинений, не помічає й не виправляє мовленнєві помилки; самостійно не регулює силу голосу, темп мовлення; не користується інтонаційними засоби виразності.