Критерії розвитку звукової культури мовлення дітей старшого дошкільного віку.
Діти старшого дошкільного віку здатні чітко вимовляти важкі звуки: шиплячі, свистячі, сонорні. Диференціюючи їх в мові, вони закріплюють їх у вимові. Чітка мова стає нормою для п'ятирічного дошкільника у повсякденному житті, а не лише під час спеціальних занять з ним. У дітей удосконалюється слухове сприйняття і розвивається фонематичний слух. Діти можуть розрізняти певні групи звуків, виділяти з групи слів, фраз слова, в яких є задані звуки. Діти вільно використовують у своїй мові засоби інтонаційної виразності: можуть читати вірші сумно, весело, урочисто.
Крім того, діти в цьому віці вже легко володіють розповідними, запитальними та окличними інтонаціями. Старші дошкільнята здатні регулювати гучність голосу в різних життєвих ситуаціях: голосно відповідати на заняттях, тихо розмовляти в громадських місцях, дружніх розмовах і т.д. Вони вже вміють користуватися темпом мови: говорити повільно, швидко і помірно при відповідних обставинах.
У дітей п'яти років добре розвинене мовне дихання: вони можуть протяжно вимовляти не тільки голосні звуки, але і приголосні (сонорні, шиплячі, свистячі). Діти п'яти років можуть порівнювати мову однолітків і свою з мовою дорослих, виявляти невідповідності: неправильна вимова звуків, слів, неточне вживання наголосів у словах.
У Програмі розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» визначено такі вікові можливості звукової культури мовлення:
- До старшого дошкільного віку дитини оволодіває вимовою всіх звуків, хоча у деяких дітей ще недостатньо артикуляційно сформований звук [р] та шиплячі звуки.
- У старших дошкільників достатньо розвинені мовленнєве дихання, фонематичний слух, артикуляційний апарат. Розвиваються фонематичне сприймання і здатність до звукового аналізу слова.
- Дитина критично ставиться до своєї вимови, усвідомлює дефекти. Через порушення вимови діти замінюють під час мовлення слова з дефективним звуком іншими словами, подібними за значенням (замість «машина» - «автомобіль»).
- Діти активно грають зі звуками, аналізують звуковий склад слів, виокремлюють перший і останній звуки у слові.
Виходячи із досліджень вчених та вимог програми «Українське дошкілля», нами були визначені такі критерії розвитку звукової культури мовлення:
1) ступінь сформованості орфоепічної правильності мовлення з показниками:
правильна артикуляція звуків, чітка дикція, правильна вимова звука в слові та словосполученні;
2) міра розвитку фонематичного слуху з показниками: диференціація схожих звуків на слух, правильне відтворення звуку, самостійне виправлення дитиною помилок звуковимови, розрізняти і виділяти на слух голосні та приголосні звуки;
3) ступінь сформованості інтонаційних засобів виразності мовлення з показниками: вміння адекватно до ситуації спілкування змінювати силу голосу, темп мовлення, користуватися розповідною, питальною та окличною інтонацією.
На основі критеріїв та кількісних показників розвитку звукової культури мовлення було визначено 4 рівні розвитку звукової культури мовлення: високий, достатній, середній, низький.
ВИСОКИЙ: дитина правильно й чітко артикулює всі звуки рідної мови ізольовано, в словах і словосполученнях, дотримується літературних норм вимови; має добре розвинутий фонематичний слух, самостійно виправляє мовленнєві помилки; може регулювати силу голосу (тихо, голосно, пошепки, середня сила голосу), адекватно змінює темп мовлення (швидкий, середній, повільний), з допомогою інтонації вміє передавати різні почуття (сум, радість, острах, гнів, здивування).
ДОСТАТНІЙ: дитина правильно вимовляє всі звуки рідної мови, водночас, спостерігається нечітка вимова шиплячих та сонорних звуків у словах і словосполученнях, дотримується орфоепічних норм вимови диференціює схожі звуки на слух, правильно їх відтворює, самостійно виправляє мовленнєві помилки регулює силу голосу, темп мовлення, використовує в мовленні засоби інтонаційної виразності за вказівкою дорослого.
СЕРЕДНІЙ: дитина вимовляє всі звуки рідної мови, крім шиплячих і сонорного [р], не володіє літературними нормами вимови; не диференціює подібні за звучанням звуки, самостійно не виправляє мовленнєві помилки, за вказівкою дорослого, вміє передати різний темп мовлення та змінити силу голосу, використовує в мовленні окремі інтонаційні засоби виразності.
НИЗЬКИЙ: дитина спотворює більшість звуків рідної мови, не дотримується орфоепічних норм вимови, має нечітку дикцію; фонематичний слух недостатньо розвинений, не помічає й не виправляє мовленнєві помилки; самостійно не регулює силу голосу, темп мовлення; не користується інтонаційними засоби виразності.