^Вверх
  
  
  
Get Adobe Flash player

ПРАВА ДИТИНИ

Методичні рекомендації щодо забезпечення прав дітей
у навчальному закладі
Пєтушкова Лариса, завідувач
ЦППСР КОІПОПК
Проблема соціально-правового захисту дітей є актуальною для України. Не зважаючи на досить велику кількість документів, що забезпечують юридичну підтримку дитинства в Україні, діти продовжують залишатися однією з найменш захищених категорій населення.
Дитина має додаткові, особливі права, відмінні від дорослих. Це зумовлено її фізичною, розумовою, моральною та духовною незрілістю. Права дитини – це певні спеціальні можливості, які необхідні людині віком до 18 років для існування і досягнення зрілості. Права дитини не слід ототожнювати з її потребами. Не існує права на виховання в щасливій родині або права на любов, хоча це надзвичайно важливі потреби для кожної людини, а для дитини – особливо.
Відомий стереотип, що хороша дитина – слухняна дитина. А слухняна – означає зручна. Коли дитину або підлітка кривдять старші, зазвичай діти в міру своїх можливостей просто чинять опір. Цей опір, як правило емоційний, а результатом є формування соціально дезадаптованої поведінки. Інші діти, які не вміють чинити опір, вчаться маніпулювати, або є просто пригніченими. В усіх випадках ми маємо негативні наслідки – в жодному з варіантів дитина не вчиться конструктивно захищати себе, формувати власну точку зору і відстоювати її.
Базовим документом, спрямованим на захист дітей, є Конвенція про права дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН в 1989 році та ратифікована Україною в 1991 році. Держави-сторони взяли на себе обов'язок поважати і забезпечувати всі права дитини, передбачені Конвенцією. Документ визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку.
Метою Конвенції є встановлення стандартів для захисту дітей від зневаги та образ. Права дитини умовно можна об'єднати у три групи: забезпечення, захист і участь.
Забезпечення: право володіти певними речами, отримувати певні послуги (мова йде про ім'я, громадянство, медичний догляд, освіту, відпочинок та ігри, опікування інвалідами, сиротами, біженцями).
Захист: право бути захищеним від дій, що завдають шкоди дитині (наприклад, від розлучення з батьками, залучення до воєнних дій, комерційної, економічної, сексуальної експлуатації, фізичного чи психічного знущання тощо).
Участь: право бути почутою, коли приймаються рішення, що стосуються життя дитини. Підростаючи, дитина повинна мати дедалі більше можливостей брати участь у житті суспільства, готуватися до самостійного життя, користуватися правами свободи думки та слова, вибору культури, релігії, мови.
Конвенція про права дитини затверджує, що всі діти рівні. Цей керівний принцип пронизує кожне право. Недопущення дискримінації означає, що всі діти можуть рівною мірою здійснювати свої права – право на виживання, розвиток, участь і захист – без винятку і на рівній основі. Нерівне відношення може проявлятися в різноманітних формах. Дитину можуть дискримінувати, тому що вона інвалід, сирота, живе на вулиці, інфікована ВІЛ чи хвора на СНІД або має інші проблеми зі здоров'ям, не була зареєстрована при народженні, живе в сільській місцевості, мала справу із системою правосуддя для неповнолітніх. Дискримінація може ґрунтуватися також на расі, статі, мові, етнічному походженні, чи релігії, як указує Конвенція, яких-небудь інших обставинах.
В Україні основним законом, спрямованим на забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток є Закон України «Про охорону дитинства». Крім того, права дитини виділені окремими статтями Сімейного, Цивіль¬ного, Кримінального кодексів України, а також регулюються Законами «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про попередження насильства в сім'ї».
Народившись, дитина має право на громадянство, ім'я, прізвище, по батькові, жити та виховуватися в сім'ї, знати своїх батьків, отримувати від них захист своїх прав і інтересів. На ім'я дитини може бути відкрито рахунок у банку.
З 1,5 року дитина має право відвідувати ясла, у 3 роки – дитячий садок, у 6 років – школу, самостійно здійснювати дрібні побутові угоди. З 10 років дитина має право давати згоду на зміну свого імені і (або) прізвища, на своє усиновлення або передачу у прийомну сім'ю, або відновлення батьківських прав своїх батьків, висловлювати свою думку про те, з ким з її батьків, які розривають шлюб у суді, вона бажає жити після розлучення, бути заслуханою під час будь-якого судового або адміністративного розгляду, може бути членом дитячого громадського об'єднання.
У 14 років дитина має право обирати собі місце проживання, здійснювати будь-які угоди (за згодою батьків); самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією, іншими доходами; здійснювати права автора, що охороняють законом результат своєї інтелектуальної діяльності; на легку працю (не більш 4 годин на день) за згодою одного з батьків, опікунів; вимагати відміни усиновлення у випадках, вказаних у законі; навчатися водінню мотоцикла; управляти велосипедом при русі по дорогах; вступати до молодіжних громадських об'єднань. У 14 років дитина підлягає карній відповідальності за деякі злочини (вбивство, розбій, крадіжка та інші); майновій відповідальності за здійсненими угодами, а також за заподіяння майнової шкоди; несе карну відповідальність за особливо важкі злочини.
З 15 років дитина має право поступити на роботу за згодою профспілки підприємства (скорочений до 24 годин робочий тиждень, інші трудові пільги). У 16 років дитина отримує паспорт та має право бути членом кооперативу, акціонерного товариства; управляти мопедом при їзді по дорозі; самостійно укладати трудові угоди (контракти, в яких зберігається ряд пільг по трудовому праву, скорочений робочий тиждень – 36 годин). В 16 років дитина підлягає адміністративній відповідальності за правопорушення у загальному порядку; несе карну відповідальність за злочини. У 17 років дитина має право на вступ у шлюб з дозволу органів місцевого самоврядування при наявності поважних причин, підлягає постановці на військовий облік, видається приписне свідоцтво. З 18 років громадянин/громадянка стає повністю дієздатним (повнолітнім) і має всі права та обов'язки дорослої людини
Дитині надані чинним законодавством особисті немайнові та майнові права. Мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі. Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані:
- виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, Батьківщини;
- піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;
- забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;
- поважати дитину.
Батькам забороняються будь-які види експлуатації своєї дитини, як-от: застосування фізичних та будь-яких інших видів покарань дитини, які принижують людську гідність дитини.
Дитина має право на збереження індивідуальності, вільне висловлювання думки, на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх, розважальних заходах, що відповідають її віку, займатися мистецтвом. Ніхто не в праві розлучати дитину з батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до законодавства, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини (наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї тощо).
Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом (статті 152 Сімейного Кодексу). Дитина має право заявити до компетентних органів про неналежне виконання батьками своїх обов'язків. Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду.
Право на збереження лікарської таємниці (стаття 31). Медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя дитини чи неповнолітнього, не мають права розголошувати ці відомості.
Недоторканість житла (стаття 30). Ніхто не має права знаходитися у чужому житлі проти волі його мешканців.
Щодо питання свободи віросповідання, то законодавством України встановлено, що батьки мають право за взаємною згодою подружжя виховувати своїх дітей відповідно до власних переконань та ставлення до релігії. Також закріплено право навчатися релігійного віровчення і здобувати релігійну освіту. Зазначимо, що церква й релігійні організації відокремлені від держави, а школа від церкви.
Недопускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, громадян мають право знайомитися із відомостями про себе. Дитина має право знати під час збору інформації, які відомості про неї, з якою метою, як, ким використовуються; заперечувати достовірність, повноту, доречність інформації. Не дозволяється без згоди батьків або осіб, що їх замінюють, розповсюдження інформації про неповнолітніх, якщо така інформація дає можливість ідентифікувати (розпізнати) особистість.
Відповідно до статті 32 Конституції України не можна збирати, зберігати, використовувати та поширювати конфіденційну інформацію про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Згодою суб'єкта персональних даних є будь-яке документоване, зокрема письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети. У зв'язку з тим, що учні школи є неповнолітніми, то таку згоду дають батьки дитини.
Захист особистого життя громадян ґрунтується на конституційно гарантованому праві кожному поваги до його приватного життя. Статтею 32 Конституції України проголошено, що ніхто не може втручатися в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених законодавством, – в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Законом заборонено використання друкованих засобів масової інформації для втручання в особисте життя громадян, посягання на їхню честь та гідність. Якщо ж таке трапилося – кожному гарантується право вимагати спростування недостовірної інформації про себе і членів своєї родини та вилучення будь-якої інформації.
Право на освіту. Коли дитина йде до школи, у неї з'являється велика кількість нових обов'язків. Але не варто забувати про те, що крім обов'язків у дитини є і права, які зафіксовано у Законі «Про освіту». Основні обов'язки та права дитини в школі перераховуються в статуті навчального закладу, але вони не повинні суперечити Закону «Про освіту», зокрема, статті 50 «Права і соціальна підтримка учнів, вихованців».
Учні всіх навчальних закладів мають право на отримання освіти відповідно до державних стандартів та вимог. Право на освіту включає в себе, зокрема: навчання за індивідуальними планами, прискорений курс навчання, безкоштовне користування бібліотекою, отримання додаткових освітніх послуг (як платних, так і безкоштовних) тощо.
Також дитина має право на повагу своєї людської гідності, свободу совісті, інформації, вільне вираження власних думок і переконань. На жаль, ці права дитини у навчальному закладі можуть порушуватися. Так, порушенням права на повагу до людської гідності можна вважати різні форми психічного насильства, що зустрічаються в школі: погрози, приниження, образи, пред'явлення до дитини завищених вимог, систематична необґрунтована критика, висловлена в некоректній формі, відкрита демонстрація негативного ставлення до учня, булінг (цькування з боку однокласників), ксенофобія і дискримінація за будь-якою ознакою, висміювання тощо.
Учитель, який залишає клас після уроків для того, щоб «прочитати їм нотації», хай і з надзвичайно важливого приводу, порушує їхні права, адже такі дії педагога є образливими та неприпустимими. Тим самим учитель порушує основний принцип Конвенції про права дитини: «У всіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини». Публічні приниження суперечать реалізації права на повагу гідності учнів, наносять дітям моральну шкоду, порушують статтю 60 Закону України «Про освіту».
І вже зовсім неприпустимо, коли приводом для нотацій стає навіть не поведінка учня, а його переконання або зовнішній вигляд. Конституція України встановлює право на свободу думок, переконань: «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів, переконань» (стаття 34). Тому педагог не має права виносити на розсуд класного колективу переконання та висловлені думки учня без його згоди.
Стаття 43 Конституції України забороняє використовувати примусову працю. У статті 52 закону України «Про освіту» зазначено: «Відволікання учнів за рахунок навчального часу на роботу і здійснення заходів, не пов'язаних з процесом навчання, забороняється». Це означає, що працівники навчального закладу не мають права примушувати учнів працювати. Навчальний заклад має одержати не тільки згоду самих учнів на допомогу навчальній установі своєю працею, а і згоду їхніх батьків. Якщо закладу дійсно потрібна допомога учнів, то це має бути проханням, а не наказом. Тому адміністрації навчального закладу потрібно заздалегідь з'ясувати позицію батьків із питання залучення їхніх дітей до праці (чергувань, генеральних прибирань та інших «трудових десантів»).
У проблеми чергувань учнів у школі, а також діяльності учнівського самоврядування є й інша вкрай небезпечна сторона – спроба наділити учнів контролюючими функціями. Не можна покладати на учнів адміністративні обов'язки: діти не можуть відповідати за підтримку дисципліни та порядку просто з однієї простої причини – тому що вони діти. Якщо дитина всерйоз займеться наведенням порядку, це може призвести до ще більшого безладдя в навчальному закладі. Школа не повинна провокувати ситуації, що ведуть до конфліктів між учнями.
Дотримання прав дитини в школі – це обов'язок не тільки педагогічного колективу та адміністрації, але й батьків. Інтереси дитини повинні бути їхнім пріоритетом. Якщо дитина скаржиться, батьки не повинні ігнорувати ці скарги, не боятися звертатися до адміністрації: вона зобов'язана стежити за тим, щоб права дитини в школі дотримувалися.
Що робити в тому випадку, якщо має місце порушення прав дитини в школі? Батьки мають повідомити адміністрацію навчального закладу про те, що права дитини порушуються, завдання адміністрації – розібратися в ситуації. На основі письмової заяви батьків керівник навчального закладу зобов'язаний провести внутрішнє службове розслідування. Наказом по школі створюється комісія, до якої включаються учні або батьки, за результатами роботи приймається рішення.
Також дитина має право на безпечні та приємні умови навчання. Недотримання правил техніки безпеки на уроках фізкультури, запах фарби в коридорах у результаті не закінченого вчасно ремонту, низька температура в класах у зимовий період – все те, що може завдати шкоди здоров'ю дитини, і дає повне право батькам висловити свої претензії.
Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 01 червня 2013 року № 665 «Про затвердження кваліфікаційних характеристик професій (посад) педагогічних та науково-педагогічних працівників навчальних закладів» директор навчального закладу забезпечує своєчасний розгляд заяв, скарг, дотримання прав та гарантій дітей, учнів і працівників школи. Тому саме керівник навчального закладу в першу чергу несе відповідальність за порушення прав дітей.
Потреба у безпеці є базовою у ієрархії потреб сфери людини, без часткового задоволення якої неможливо досягнути життєвої самореалізації. Тому ефективність роботи навчального закладу потрібно вимірювати не лише якістю освіти, але і безпекою учнів, захищеністю вчителів, турботою про їхнє здоров'я.
Освітнє середовище навчального закладу має бути психологічно безпечним для всіх суб'єктів навчального процесу, таким, що сприяє психічному здоров'ю й особистісному зростанню учнів, і педагогів. Відомо, що фізичне здоров'я дитини безпосередньо залежить від її внутрішнього психологічного стану.
Важливу роль у створенні психологічно безпечного середовища відіграє адміністрація, психологічна служба навчального закладу, діяльність всього педагогічного колективу і кожного педагога зокрема. У зв'язку з цим, одне з основних завдань педагогічного колективу та психологічної служби – моделювання і проектування освітнього емоційно комфортного середовища, в якому будуть задоволені основні потреби учнів, і в якому усі учасники навчально-виховного процесу зможуть зберегти своє психічне здоров'я.
Психологічно безпечне освітнє середовище школи є таким, в якому більшість учнів мають позитивне ставлення до нього, високі показники індексу задоволеності потреб і захищеності від психологічного насилля. [2]. Науковці виділяють такі основні причини загрози психологічній безпеці особистості, які умовно можна поділити на дві групи: зовнішні та внутрішні [11].
Зовнішні причини загрози психологічній безпеці учнів:
? надмірна опіка над дітьми, що завдає значної шкоди розвитку особистості, позбавляючи їх самостійності й ініціативності як у діяльності, так і в прийнятті рішень;
? неуважність до дітей з боку батьків, асоціальне сімейне мікросередовище;
? неправильна організація спілкування, переважання авторитарного стилю, незацікавленість дитиною з боку дорослих;
? некоректна поведінка персоналу, педагогічних працівників, які здійснюють навчально-виховний процес і щодня спілкуються з учнями;
? міжособистісні стосунки у школі (ігнорування, брутальність і жорстокість тощо);
? недотримання гігієнічних вимог у навчальному закладі, інтелектуальні, фізичні та психоемоційні перевантаження внаслідок нераціонального режиму життєдіяльності дітей.
Внутрішні причини загрози психологічній безпеці учнів:
? не сформованість в учнів навичок відповідальної поведінки;
? негативний Я-образ, занижена самооцінка;
? відсутність автономності, залежність в усьому від дорослого;
? індивідуально-особистісні риси характеру дитини (нерішучість або, навпаки, звичка постійно бути в центрі уваги);
? вади фізичного розвитку.
У центрі уваги керівників навчальних закладів, класних керівників, вихователів, практичних психологів і соціальних педагогів мають бути питання профілактики випадків фізичного й психологічного насильства, недбалого та жорстокого поводження з дітьми. З метою попередження проявів жорстокості й насильства, забезпечення прав неповнолітніх у навчальних закладах Міністерством освіти і науки України видано наказ від 01 лютого 2010 року № 59 «Про вжиття заходів щодо запобігання насильству», який має неухильно виконуватись.
Певним орієнтиром у виборі засобів виховних впливів на дітей у процесі реалізації норм Конвенції є бажання розвивати і зміцню¬вати у них почуття честі, власної гідності, без яких навіть досить міцні знання положень Конвенції не забезпечать захищеності осо-бистості, її вільної самореалізації.
Гуманізація процесу соціально-педагогічного впливу на дітей різного віку передбачає, перш за все, суб'єктний розвиток і само¬розвиток особистості. Формування внутрішньої установки на са¬моосвіту і самовиховання має розвиваючий характер.
З цією метою педагогічні колективи мають розробити механізм інтеграції позитивних за своїм змістом впливів, які сприймає кожна дитини. Крім того, є педагогічно доцільною організацією середовища навчального закладу як внутрішнього (предметно-естетичного, просторового, духов¬ного), так і зв'язку із зовнішнім (соціальним, природним та вплив на нього). Адже для педагогів має бути важливим не лише те, що і як робить дитина, підліток, а й у яких умовах розгортається їхня діяльність. Це дозволяє створити у навчальному закладі атмосферу, засновану на пануванні гуманістичних цінностей.
Учителі відповідно до чинного законодавства мають сприяти формуванню в учнів поваги до принципів загальнолюдської моралі, батьків, культурно-національних, духовних, історичних цінностей України, дбайливе ставлення до навколишнього середовища. Вони мають дотримуватися педагогічної етики, поважати гідність дітей, учнів, захищати їх від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати шкідливим звичкам, пропагувати здоровий спосіб життя.
Дитина, яка знає свої права, завжди обмежить їх тоді, коли вони увійдуть у конфлікт з правами іншого. Така дитина знає свої обов'язки, вміє за себе постояти та може передбачити негативні наслідки тих чи інших ситуацій, в тому числі і своїх дій».
Зміст просвітницької роботи з учнями передбачає знайомство учнів із правами, інформування про дії у кризовій ситуації, до кого і як звертатись у подібних випадках, формування навичок протидії насильству, уникнення ситуацій торгівлі та експлуатації. Рекомендуємо використовувати такі форми роботи: ігри, аматорські театри, тренінги, міні-лекції, перегляд відеофільмів, розповіді, вікторини і конкурси (про права дітей) та інші.
В. О. Сухомлинський стверджував: «У сім'ї шліфуються найтонші грані людини – громадянина, людини-трудівника, людини – культурної особистості». Концепція сімейного виховання в системі освіти України «Щаслива родина» на 2012-2021 роки наголошує, що потребою часу є систематична й послідовна педагогізація батьківської громадськості, оскільки члени сім'ї є першими вихователями дитини. Тому у навчально-виховному процесі необхідно враховувати, що вплив сім'ї на підростаючу особистість залежить від багатьох факторів, а саме: склад сім'ї, побутові умови, психологічний клімат, соціальна орієнтація, загальна культура, забезпечення єдності вимог до дитини усіх членів сім'ї, характер спілкування батьків із дитиною, єдність сімейних інтересів.
Зміст роботи з батьками передбачає батьківську просвіту: інформування їх про права та потреби дітей, обов'язки батьків, особливості розвитку дітей, родинного виховання, жорстоке поводження з дітьми і насильство в сім'ї, його сутність, наслідки, відповідальність; формування толерантності, життєвих сімейних умінь і навичок (комунікативних, прийняття рішень, прогнозування, управління собою). Рекомендуємо використовувати такі форми роботи: лекторії, батьківські університети, батьківські збори, тренінги; «школи батьківських почуттів», «школи молодих батьків» тощо. Варто активно залучати батьків до виховної роботи з дітьми в рамках класу, школи. Метою навчального закладу має бути здійснення такої політики, при якій батьки відчувають свою визначальну роль у справах учнівського та педагогічного колективів. Адже сім'я – це найважливіший соціальний замовник освіти.
Зміст роботи з педагогами навчальних закладів передбачає педагогічну просвіту (семінари, педагогічні конференції, методичні та педагогічні ради) про права та потреби дітей, відповідальність педагогів за дітей, взаємодію педагога з сім'єю дитини, учня, права, обов'язки і відповідальність батьків за дітей, сутність жорстокого поводження з дітьми та насильства щодо дітей в сім'ї та освітньому закладі, відповідальність за них, професійна педагогічна етика; суб'єкт-суб'єктне спілкування, взаємодія суб'єктів захисту прав дітей. Також формування у педагогів умінь і навичок розпізнавати і виявляти жорстоке ставлення до дітей та насильство, толерантного ставлення до дітей з різних сімей, комунікативних умінь суб'єкт-суб'єктного спілкування, майстерності управління собою і ситуацією, розв'язання конфліктів раціональним способом (тренінги, семінари, рольові та ділові ігри). Керівники навчальних закладів мають усунути феномен «професійного вигорання», зокрема: організація правильного режиму роботи, сприяння професійного зростання, психотерапевтичні сеанси, консультації психолога, покращення психологічного клімату в колективі, створення кімнати емоційного розвантаження тощо.
Дорослі повинні створити світ, сприятливий для дітей, світ, у якому кожна дитина почуватиметься захищеною, де буде враховуватися її думка, де немає місця насильству, світ, який би дав змогу виховати здорове, щасливе, досконале покоління. Оскільки сьогоднішні діти – завтрашні громадяни, то їхній захист і розвиток є передумовою майбутнього розвитку держави. І тому підвищення добробуту, рівня забезпеченості, виховання та забезпечення усього найкращого дітям є головною метою багатьох держав, в тому числі й України.

Література:
1. А.В. Булгакова, Н.А. Торопова Права людини : основи правових знань – Харків : Ранок, 1998. – 328 с.
2. Абетка з прав дитини. Для працівників соціальної сфери. Інформаційна брошура - Упоряд. : О.Жукова, Н.Чермошенцева, О.Агаркова – Херсон : МО «Нова генерація», 2009 - 56 с
3. Баева И.А. Тренинги психологической безопасности в школе / И.А. Баева. ? СПб. : Речь, 2002. – 251 с.
4. ЗМІ та права дітей: практичний посібник для працівників засобів масової інформації. (розроблено ЮНІСЕФ) – Press Wise, 1999. – 29 с.
5. Караман О. Л. Захист дитинства як соціально-педагогічна категорія, її сутність і зміст / О. Л. Караман // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2004. – № 1. – С. 10-18.
6. Л. Грузинова, Л. Заблоцька Права людини: методичні рекомендації для вчителів загальноосвітніх шкіл. – К. : Українська правнича фундація, 1996. – 264 с.
7. Л. Маринович, М. Хейма Хто я? Хто ми? : хрестоматійний збірник для дітей молодшого та шкільного віку. – Харків. : Поліграфічні послуги, 1999. – 152 с.
8. Мешко Г.М. Психологічно безпечне освітнє середовище у школі як умова збереження і зміцнення психічного здоров'я учнів та вчителів Режим доступу : www/nbuv.gov.ua/
9. Пахальян В. Развитие и психологическое здоровье. Дошкольный и школьный возраст. ? СПб. : Питер, 2006. ? 240 с.
10. Права людини: моя власна думка (під ред. І. Гаврилюк) – Харків: Фоліо, 1999. – 175 с.
11. Тарасов С. В. Школьник в современной образовательной среде / С. В. Тарасов. ? СПб. : Образование. ? Культура, 2001. ? 151с.
12. Хосе Турчик, Л. Маринович, І. Савчик Перші кроки: посібник для початкового вивчення прав людини – Дрогобич: Коло, 2000. – 284 с.
13. Шишкіна О. Психологічна безпека – чи можна вберегти від неї дитину? Режим доступу : www. slovyanka.at.ua/
14. Шульга Т. И. Социально-психологическая помощь обездоленным детям: опыт исследований и практической работы : учеб. пособ. / Шульга Т. И., Олиференко Л. Я., Биков А. В. – М. : Изд-во УРПО, 2003. – 400 с.
15. Ясвин В.А. Образовательная середа: от моделирования к проектированию / М. : Смисл, 2001. – 356 с.
16. www.unicef.org - офіційний сайт ЮНІСЕФ.
Додаток 1

Законодавство з прав дитини
Захист прав дітей України ґрунтується на таких законодавчих та нормативно-правових актах:
Конвенція ООН про права дитини
Прийнята 20 листопада 1989 року, набрала чинності для України з 27 вересня 1991 року. Цей документ містить провідні положення та принципи щодо захисту дитини від усіх форм фізичного та психічного насильства, образ чи зловживань, економічної експлуатації, захисту права дитини на збереження індивідуальності, на громадянство, ім'я та сімейні зв'язки. Визначається пріоритет інтересів дитини та сім'ї, а також проголошується необхідність надання дітям права користуватися найдосконалішими послугами охорони здоров'я тощо.
Стаття 16
1. Жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.
2. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.
Стаття 29
1. Держави-учасниці погоджуються щодо того, що освіта дитини має бути спрямована на:
? розвиток особи, талантів, розумових і фізичних здібностей дитини в найповнішому обсязі;
? виховання поваги до прав людини та основних свобод, а також принципів, проголошених у Статуті Організації Об'єднаних Націй;
? виховання поваги до батьків дитини, її культурної самобутності, мови і національних цінностей країни, в якій дитина проживає, країни її походження та до цивілізацій, відмінних під її власної;
? підготовку дитини до свідомого життя у вільному суспільстві в дусі розуміння, миру, терпимості, рівноправності чоловіків і жінок та дружби між усіма народами, етнічними, національними і релігійними групами, а також особами з корінного населення;
? виховання поваги до навколишньої природи.

Конституція України
Визначає, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом. У Конституції України закріплено положення щодо загальних гарантій захисту прав дитинства.

Сімейний кодекс України (від 10 січня 2002 року № 2947-III) та інші закони України деталізують положення названих документів.

Цивільно-процесуальний кодекс України (від 18 березня 2004 року № 1618-IV).
Стаття 307. Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відео зйомок.
1.Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.
2.Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати, пов'язані з демонтажем виставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою.
3. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.

Кодекс України «Про адміністративні правопорушення».
У статті 184 визначено відповідальність батьків за невиконання ними або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей.

Закон України
«Про освіту»
«Про дошкільну освіту»
«Про загальну середню освіту»
«Про позашкільну освіту»
«Про професійно-технічну освіту»
«Про захист суспільної моралі»
«Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення окремих положень про обмеження місць куріння тютюнових виробів»
«Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні»
«Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»
«Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»

Про попередження насильства в сім'ї
У прийнятому 15 листопада 2001 року розглядаються права дітей щодо захисту від насильства у загальному контексті прав інших членів сім'ї.

Про охорону дитинства
Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет та встановлює основні засади державної політики у цій сфері з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток.
Стаття 10. Право на захист від усіх форм насильства.
Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.
Держава здійснює захист дитини від:
усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого, жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють;
втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин;
залучення до екстремістських релігійних психокультових угруповань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо.
Держава через органи опіки і піклування, служби у справах дітей, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у порядку, встановленому законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною, передачі інформації про ці випадки для розгляду до відповідних уповноважених законом органів для проведення розслідування і вжиття заходів щодо припинення насильства.
Дитина вправі особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів.
Розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину, що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника дитини забороняється.
Процедура розгляду скарг дітей на порушення їхніх прав і свобод, жорстоке поводження, насильство і знущання над ними в сім'ї та поза її межами встановлюється законодавством.
Стаття 21. Дитина і праця
Визначає порядок застосування праці дітей відповідно до Кодексу Законів України про працю, Законів України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», «Про зайнятість населення», «Про охорону праці».

Про рекламу
Цей Закон визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.
Стаття 8. Загальні вимоги до реклами
1. У рекламі забороняється: вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім'я без письмової згоди цієї особи.

Про доступ до публічної інформації
Стаття 7. Конфіденційна інформація.
1. Конфіденційна інформація – інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
2. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди – лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Стаття 8. Таємна інформація.
1. Таємна інформація – інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
2. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.
Стаття 9. Службова інформація.
1.Відповідно до вимог частики другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:
1). що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;
2). зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
2. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування». Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
3. Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.
Стаття 10. Доступ до інформації про особу.
1. Кожна особа має право:
1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються чи поширюються крім випадків, встановлених законом;
2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається;
3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону;
4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав і законних інтересів;
5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.
2. Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим та використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.
3. Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані:
1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;
2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;
3) вживати заходів щодо унеможливлений несанкціонованого доступу до неї інших осіб;
4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
4. Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася.
5. Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.

Укази Президента України
Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року
Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні
Про додаткові заходи із забезпечення гарантій реалізації прав та законних інтересів дітей
Про Національну стратегію профілактики соціального сирітства на період до 2020 року
Про питання щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні
Про Комісію з питань попередження катувань
Про Уповноваженого Президента України з прав дитини
Про Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні
Про заходи щодо забезпечення захисту прав і законних інтересів дітей
Про додаткові заходи щодо захисту прав та законних інтересів дітей
Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей

Постанови Кабінету Міністрів України:
Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини
Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей
Про затвердження Положення про загальноосвітній навчальний заклад
70. Дисципліна в закладах дотримується на основі взаємоповаги усіх учасників навчально-виховного процесу, дотримання правил внутрішнього розпорядку та статуту навчального закладу. Застосування методів фізичного та психічного насильства до учнів забороняється.
74. Учні (вихованці) закладу мають гарантоване державою право на ...захист від будь-яких форм експлуатації, психічного і фізичного насильства, від дій педагогічних та інших працівників, які порушують їхні права, принижують честь і гідність.

Загальнодержавні та галузеві програми, спрямовані на поліпшення здоров'я, створення сприятливих умов для народження та виховання дітей, соціальний захист дітей, боротьбу з ВІЛ/СНІДом, підвищення якості освіти тощо, а саме:
Програма «Шкільний автобус»;
Державна програма «Репродуктивне здоров'я нації на період до 2015 року»;
Державна програма протидії торгівлі людьми;
Державна цільова соціальна програма реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Загальнодержавна програма «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року»
Програма має на меті об'єднати зусилля держави в єдину систему захисту прав дітей. Набули чинності та стали частиною національного законодавства такі міжнародні документи у сфері захисту прав дітей: Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої порнографії (ратифікований у квітні 2003 року); Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності та протоколів, що її доповнюють (Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, та покарання за неї і Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю) (ратифікований у лютому 2004 році); Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах (ратифікований у червні 2004 року); Європейська конвенція з питань боротьби проти торгівлі людьми (підписана у листопаді 2005 року); Європейська Конвенція про здійснення прав дітей (дата підписання від імені України 15 травня 2003 року, дата ратифікації 3 серпня 2006 року); Конвенція про визнання і виконання рішень стосовно зобов'язань про утримання (дата приєднання – 14 вересня 2006 року); Конвенція про контакт з дітьми (дата підписання від імені України 15 травня 2003 року, дата ратифікації 20 вересня 2006 року); Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання і співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей (дата приєднання 14 вересня 2006 року); Протокол № 12 до Європейської конвенції з прав людини (ратифікований у березні 2006 року, набрав чинності з 1 липня 2006 року); Європейська соціальна хартія (ратифікована у вересні 2006 року).

Накази
наказ Міністерства освіти і науки України від 01 лютого 2010 року № 59 «Про вжиття заходів щодо запобігання насильства над дітьми»;
наказ Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 «Про затвердження Правил опіки та піклування»
наказ Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України від 16 січня 2004 року № 5/34/24/11 «Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення»
наказ Міністерства освіти і науки України від 28 грудня 2002 року № 762 «Про Концепцію Міністерства освіти і науки України щодо профілактики залучення дітей до незаконних форм праці»
наказ Міністерства освіти і науки України від 23 серпня 2006 року № 631 «Про вжиття вичерпних заходів, спрямованих на дотримання законодавства щодо захисту прав неповнолітніх»
наказ Міністерства освіти і науки України від 25 грудня 2006 року № 844 «Про вжиття додаткових заходів щодо профілактики та запобігання жорстокому поводженню з дітьми»
наказ Міністерства освіти і науки України від 28 грудня 2006 року № 864 «Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки України»
наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від 3 серпня 2012 року № 888 «По затвердження Плану заходів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту щодо профілактики правопорушень серед дітей та учнівської молоді на період до 2015 року».
Порядок розгляду звернення та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення, затверджений спільним наказом Міністерства освіти і науки України, МВС України, Міністерства охорони здоров'я України, Державним комітетом України у справах сім'ї та молоді від 16 квітня 2012 року № 5/34/24/11;
Порядок взаємодії суб'єктів с соціальної роботи із сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах, затверджений спільним наказом від 14 червня 2006 року № 1983/388/452/221/556/596/106 (п.5).

Додаток 2
Пам'ятка щодо забезпечення прав дітей
1. Дитиною визнається особа, що не досягла віку вісімнадцяти років.
2. Кожна дитина має право жити і виховуватися в родині, наскільки це можливо, право знати своїх батьків, право на їхню турботу, право на спільне з ними проживання.
3. Дитина має право на виховання своїми батьками, забезпечення її інтересів, всебічний розвиток, повагу до її людської гідності.
4. Дитина вправі виражати свої думки при вирішенні в родині будь-якого питання, що стосується її інтересів, а також бути заслуханим у ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду. Врахування думки дитини, що досягла віку десяти років, обов'язкове, за винятком випадків , коли це суперечить її інтересам.
5. Дитина має право на ім'я, прізвище, по батькові. Право на набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їхню турботу.
6. Дитина має право на одержання захисту від своїх батьків і інших членів родини. Дитина має право власності на доходи, отримані нею, майно, отримане нею у чи дарунок чи в порядку спадкування, а також на будь-яке інше майно, придбане на кошти дитини.
7. У дитини є право на свободу думки, совісті і релігії.
8. Дитина має право на захист від незаконного втручання в здійснення її прав.
9. У дитини є право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. У дитини є право на освіту.
10. За дитиною визнається право на захист від економічної експлуатації і від виконання будь-якої роботи, що представляє небезпеку для її здоров'я.
11. Дитина має право на захист своїх прав і законних інтересів. Захист прав та законних інтересів дитини здійснюється батьками, а у випадках передбачених законом, органом опіки і піклування, прокурором, судом.
12. Дитина має право на захист від зловживань з боку батьків (осіб, їх що заміняють). При порушенні прав і законних інтересів дитини, у тому числі при невиконанні чи при неналежному виконанні батьками обов'язків по вихованню, освіті дитини або при зловживанні батьківськими правами, дитина вправі самостійно звертатися за їхнім захистом в орган опіки і піклування, а по досягненні віку чотирнадцяти років у суд.
13. Захист інтересів дитини державою. Держави учасники Конвенції по правах дитини поважають і забезпечують усі права, передбачені дійсною Конвенцією, за кожною дитиною, що знаходиться в межах їхньої юрисдикції, без якої-небудь дискримінації, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного, етнічного чи соціального походження, майнового стану чи стану здоров'я, місця народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.
14. Посадові особи й інші громадяни, яким стане відомо про загрозу життю чи здоров'ю дитини, про порушення її прав і законних інтересів, зобов'язані повідомити про це в орган опіки і піклування за місцем фактичного перебування дитини. При одержанні таких відомостей орган опіки і піклування зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо захисту прав та законних інтересів дитини.

Додаток 3
Зараз в Україні спостерігається багато випадків дискримінації прав людини і дитини. Але куди звернутися, щоб дістати допомоги? Подаємо перелік міжнародних та інших організацій, створених чи акредитованих в Україні, які займаються вивченням та захистом прав людини або сприяють цьому:
Рада Європи (Council of Europe)
BP 431 R6, F-67006, Strasbourg Cedex, France.
Телефон: +33-88-412-000

Європейська фундація прав людини (European Human Rights Foundation)
70, Avenue Michelange, B-1040 Brussels, Belgium
Телефон: +32-27-36 8-405

Всесвітня асоціація «Школа – територія миру» (The World Association for the School as an instrument of Peace (EIP))
5 rue de Simplon, CH – 1207 Geneva, Switzerland
Телефон: (41-22) 736-44- 52

Європейський культурний фонд (European Cultural Foundation)
Jan van Goyenkade 5, 1075 HN Amsterdam, The Netherlands
Телефон: +31-20-67-6 0-222

ЮНІСЕФ – Великобританія; Фонд порятунку дітей (UNICEF – UK; Save The Children Fund).
UNICEF-UK, 55 Lincoln's Field, London WC2A 3NB, UK
Представництво Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ)
Кловський узвіз, 5, 01021, Київ, Україна
Email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
http://www.unicef.org/ukraine/ukr

Українські організації:
Українська асоціація «Міжнародна Амністія»
293720, м. Дрогобич, майдан Ринок, 6, офіс УАМА
Телефон: (03244) 3-83-29;

Представництво ООН в Україні
252015, Київ, вул. Січневого Повстання,6
Телефон: (044) 293-93-63

Міжнародний фонд «Відродження»
254053, м. Київ, вул. Артема, 46
Телефон: 216-25-96

Всеукраїнський комітет захисту прав людини
м. Київ, вул. Косіора, 10
Телефон: 216-73-10

Міжнародне Товариство з прав людини
м. Київ, площа Лесі Українки, 1/214
Телефон: 296-82-95

Центр інформації і документації Ради Європи
м. Київ, вул.. Сакса ганського, 41
Телефон: 228-77-79

Українська Правнича Фундація (Український центр з прав людини)
250005, м. Київ, вул. Червоноармійська, 64
Телефон: 227-35-18, 224-35-18

Всеукраїнська благодійна організація «Український фонд «Благополуччя дітей»
Адреса для листування:
вул. Маршала Тимошенка, буд. 21, корпус, 2, к. 4,
м. Київ, 04205;
http://www.ccf.org.ua

Міжнародна благодійна організація «Надія і житло для дітей»
Адреса: вул. Багговутівська, 4, кв. 57,
Київ, 04107
http://www.hopeandhomes.org.ua